Кукурудза цукрова

Завдяки унікальним смаковим якостям і вмісту по­живних речовин та вітамінів кукурудза цукрова нале­жить до найбільш корисних овочевих делікатесів.

Вона є джерелом надходження в організм людини віта­ мінів В₁, РР, В₂, С. У фазі молочно-воскової стиглості у її зернівках міститься понад 80 елементів періодичної сис­теми Менделєєва. У 1 кг її зерна — до 25 г протеїну, 8 г жиру, 135 г вуглеводів, 775 мг фосфору, 60 мг кальцію та 3,2 мг заліза,­ а за калорійністю вона посідає перше місце серед усіх овочів: від 334–340 до 530 ккал/100 г зерна молочної стиглості.

Особливістю цукрової кукурудзи, яка вигідно відріз­няє її від інших овочевих, є те, що за правильного збері­гання у замороженому, консервованому або свіжому ви­гляді (за штучного регулювання температури повітря і концентрації у ньому кисню та вуглекислого газу) вона тривалий час не втрачає свої смакові якості та харчову цінність. Високі смакові якості кукурудзи цукрової зу­мовлені підвищеним вмістом цукрів у її зерні. За цим по­казником культуру поділяють на три основні типи: со­лодка (su), поліпшена солодка (se) і суперсолодка (sh2).

У зерні молочної — молочно-воскової стиглості кукуру­ дзи першого типу цукрів 5–10%, другого — до 15, тре­тього — 20–30, а за деякими даними, і до 35–44%.

Кукурудза взагалі і цукрова зокрема відіграє важливу роль як продукт харчування. Кожен житель України щоро­ку споживає 3,5–4 кг цукрової кукурудзи, що відповідає медичним рекомендаціям Інституту харчування АМН Укра­їни. Хоча у промислових масштабах ця культура у нас, на жаль, не вирощується і зосереджена головним чином на присадибних ділянках (від декількох соток до 1 га) та у фермерських господарствах (рідко більше 5 га).

Морфологiчнi характеристики

Кукурудза цукрова (Zea mays L. ssp. saccharata Sturn.) є окремим підвидом кукурудзи звичайної з родини Злакові. За своїми морфологічними характеристиками та особли­востями росту і розвитку вона подібна до інших підвидів кукурудзи. Коренева система її мичкувата, сильно розвине­ на (охоплює від 3 до 5 м3 ґрунту і може сягати до 170 см вглиб), складається з первинних і вторинних коренів. Діа­метр поширення коренів однієї рослини коливається від 0,7 до 1,4 м, при цьому переважна їх маса перебуває у шарі ґрунту 0–40 см.

Cтебло кукурудзи пряме, циліндричне, заповнене па­ ренхімою, складається з вузлів та міжвузлів. Поширені у виробництві сорти і гібриди мають висоту головного стеб­ ла від 170 до 200 см. Крім головного стебла, рослина може формувати 1–2 пасинки.

Листки ланцетоподібної, видовжено-овальної форми, нерідко опушені, великі, від світло-зеленого до темного антоціанового кольору. Кількість листків на рослині зале­ жить від групи стиглості сорту/гібрида і коливається від 7–8 до 17–20 шт. Квітки різностатеві, однодомні. Суцвіт­тя чоловіче — волоть, жіноче — качан. Плоди — зернівки різної величини і форми.

Особливостi вирощування

Походить кукурудза цукрова з тропічних районів Аме­рики, тому вибаглива до умов вирощування, зокрема те­пла, вологи та родючості ґрунту. Мінімальна температура проростання насіння — 13…15°С. Оптимальна температура для росту і розвитку рослин — 24…28°С. За надмірно висо­ких температур (понад 45°С) ріст рослин припиняється. Належить до світлолюбних культур короткого дня і не витри­мує надмірного загущення посівів — у таких умовах листки і стебла витягуються, мають блідий зелений колір, качани формуються дуже слабко.

До нестачі вологи кукурудза цукрова більш стійка. Для проростання насіння йому достатньо поглинути води 44% від своєї маси. Під час активного росту надзем­ної маси потреба у волозі зростає, а критичний період водоспоживання припадає на фазу викидання волотей — початку молочної стиглості зерна. Тривала посуха нега­тивно впливає на якість урожаю та виповненість качанів, тому в нас цю культуру вирощують переважно на зрошу­ваних площах.

 Родючість ґрунту та живлення для кукурудзи цукрової дуже важливі. Найпридатнішими для її вирощування є чор­ноземні та каштанові ґрунти з рН ґрунтового розчину в межах 5,5–7,0. На формування врожаю в 30 т/га вона в се­редньому потребує 70–90 кг/га азоту, 30–45 фосфору, 100–110 калію. І засвоює їх нерівномірно: максимум спо­живання азоту припадає на фазу 6–7 листків, фосфору — на початкові етапи росту й розвитку та період цвітіння і фор­мування зерна, калію — на період 5–6 листків — цвітіння. Найбільший вплив на врожайність має азот, на швидкість достигання качанів — фосфор, на міцність стебла — калій, який також сприяє збільшенню кількісних і якісних показни­ків майбутнього врожаю. Мікроелементи забезпечують нормальне проходження стадій росту і розвитку рослин.

Урожай

Достигає кукурудза цукрова неодночасно. Характерною ознакою стиглості качанів є щільне прилягання обгортки та її підсихання і побуріння у верхній частині. Збирати качани починають у фазу молочно-воскової стиглості — коли за натискання на зернину з неї виділяється «молочко». Урожай технічної стиглості зазвичай збирають у три прийоми у міру достигання качанів. Деякі сорти і гібриди за перший збір можуть віддавати до 80–90% урожаю.

Зібрані початки необхідно відразу використовувати або закладати на зберігання, адже цукор у них дуже швид­ко перетворюється на крохмаль. Встановлено, що за пер­шу добу після збирання за температури 30°С таке пере­творення відбувається з більш як 50% цукру, за темпе­ ратури 10°С — 15%. А от за температури 2°С кукурудза цукрова може зберігатись до 2 тижнів.

Асортимент

У світі відомо близько 2 тис. сортів, гібридів та ліній ку­ курудзи цукрової. Майже на 90% це різноманіття складаєть­ся з гібридів. Про переваги гібридного насіння свідчить той факт, що його використання забезпечує прибавку урожаю не менше 15% порівняно з сортовим. Крім того, гібридні рослини більш однорідні, з дружним визріванням качанів.

Клаcифікуються сорти і гібриди за скоростиглістю та розміром качанів: ранні дрібні (65–74 дні, 10–17 см); ранні середні (75–80 днів, 15,5–18 см); середні великі (84–89 днів, 18,6–24 см); пізні великі (понад 90 днів, 17,5–22,5 см).

Технології вирощування

У світі є різні технології вирощування кукурудзи цукро­вої, але усім їм притаманні досить характерні зональні осо­бливості. Вибір технології залежить від низки факторів: ґрунтово-кліматичних умов, наявності технічних, фінансових і трудових ресурсів, ринків збуту продукції тощо. Для порівняння наводимо основні складові технології вирощу­вання кукурудзи цукрової в Україні та сусідніх державах.

Херсонська технологія

Херсонська технологія (Інститут зрошуваного землеробс­ тва НААН України) розроблена для Степової зони півдня України, для вирощування кукурудзи цукрової на темно-каш­танових ґрунтах та чорноземах південних за умов зрошування. Вона передбачає проведення зяблевої оранки на глибину 28–30 см, під яку вносять калійні добрива (сульфат калію, К₃₀). Азотні добрива (аміачну селітру, N₁₅₀) вносять під весня­ну культивацію на глибину 10–12 см. Перед сівбою проводять культивацію ґрунту на глибину загортання насіння. Сіють, коли ґрунт на глибині 5–6 см прогріється до 10…12°С. Висівають його широкорядним способом і формують густо­ ту рослин 60 тис./га. Оптимальні умови для розвитку рослин створюються за підтримання вологості ґрунту в шарі 0–70 см на рівні 75–80% НВ. Збирання врожаю проводять у фазі тех­нічної (молочної) стиглості зерна. За цієї технології вирощу­вання досягають урожайності на рівні 16,7 т/га.

Дніпровська технологія

Дніпровська технологія (Інститут сільського господар­ства Степової зони НААН). Найкращими попередниками ку­курудзи цукрової є озимі та ярі зернові культури, ранні овочі. Основний обробіток ґрунту складається з 1–2 лущень стерні та оранки з одночасним вирівнюванням ґрунту важкими бо­ронами або кільчасто-шпоровими котками. За потреби піс­ля оранки проводять культивацію. Система удобрення включає внесення 15–20 т/га органічних добрив та міне­ральних у дозі N₂₀₀P_60–80K_30–40 з обов’язковим­ внесенням Р₁₀ під час сівби. Можливе використання біопрепаратів наоснові азотфіксуючих і фосформобілізуючих бактерій. Навесні проводять боронування і вирівнювання поверхні поля, а перед сівбою — культивацію на гли­ бину 5–7 см. За високої забур’яненості виконують додаткову весняну культивацію на глибину 8–10 см. Сіяти починають, коли ґрунт на глибині за­ гортання насіння прогріється до 10…12°С. Оп­тимальні строки сівби для зони Степу — друга половина квітня, для Лісостепу — початок травня. Для отримання високих урожаїв і кон­веєрного надходження свіжих качанів слід сіяти у два строки за схемою: 20% — раннь­остиглі сорти і гібриди, 30% — середньоранні, 30% — серед­ ньостиглі, 20% — середньопізні. Для отримання надранньої продукції кукурудзу цукрову потрібно вирощувати розсад­ним способом.

Перед висівом насіння необхідно обробити дозволеними до застосування на кукурудзі протруйниками. Норма висіву залежить від групи стиглості сортів/гібридів: 40–50 тис./га для ранньостиглих і 30–35 — для середньостиглих. Можна впровадити як безгербіцидну, так і гербіцидну технологію із застосуванням страхових (МайсТер, Тітус) і ґрунтових пре­ паратів (Харнес, Герб, Фронтьєр Оптіма, Трофі, Дуал). Конт­роль чисельності бур’янів у посівах за безгербіцидною тех­ нологією вирощування здійснюють шляхом до- і після схо­ дового боронування, міжрядних культивацій.

Кукурудза цукрова дуже вибаглива до вологи, залежно від погодних умов, потребує 1–3 поливів нормою 400– 500 м3/га у фазі 9–10 листків, перед викиданням волотей та на початку наливання зерна. Збирання врожаю починають у фазі технічної стиглості зерна вручну або механізовано.

Харківська технологія

Ця технологія розроблена Інститутом овочівництва і баштанництва НААН для вирощування кукурудзи цукрової в умовах південного Лісостепу та північного Степу України беззрошення. У такому разі основний обробіток ґрунту після збирання попередника (озима пшениця) включає дворазове лущення стерні та оранку на глибину 20–22 см. Навесні поле боронують, після чого через 7–10 днів проводять 2–3 куль­ тивації. Якщо цукрову кукурудзу вирощувати у проміжних посівах, кращими попередниками для неї є озимі на зелений корм, ранні овочі, однорічні трави тощо. Після їх збирання проводять лущення на глибину 10–12 см у два сліди та пере­ дпосівну культивацію на глибину загортання насіння. Міне­ ральні добрива у вигляді аміачної селітри, суперфосфату та калійної солі дозою N₆₀Р₆₀К₃₀ вносять під основний обробі­ ток ґрунту, а також у підживлення в фазу 7–9 листків.

Сівбу районованими сортами і гібридами виконують за допомогою пневматичних сівалок точного висіву, коли шар ґрунту 0–10 см прогріється до 14…16°С. Для забез­ печення конвеєрного надходження продукції слід сіяти з інтервалом у 10 діб з ІІІ декади квітня до 20 червня як в основних, так і у проміжних посівах. Глибина загортання насіння — 5–6 см, ширина міжрядь — 70 см, густота стоян­ ня рослин — 60–65 тис./га. Догляд за посівами включає до і післясходове боронування та дві міжрядні культивації: у фазах 4–5 та 7–9 листків. Збирання врожаю проводять вручну в 2–3 етапи, коли зерно досягає молочної стиглості та вміст сухої речовини у ньому становить 28–32%.

Польська технологія

Основний обробіток ґрунту включає лущення стерні (дискування) після збирання попередника з наступною зяб­левою оранкою на глибину до 30 см. Система удобрення пе­ редбачає внесення органічних добрив нормою до 30 т/га і мінеральних добрив нормою N_100–150P_70–90K_150–200. Міне­ ральні добрива застосовують частинами: фосфорно-калій­ні вносять під зяблеву оранку, 30–50% азотних — у перед­ посівний період, решту — у підживлення в фазі 5–6 листків. Кальцієві та магнієві добрива вносять у ранньовесняний або осінній період. За умови внесення органічних добрив загальна норма мінеральних зменшується на 30–40%. Сівбу розпочинають, коли ґрунт на глибині 10 см прогріється до 10°С. У південно-західному регіоні Польщі перший посів зазвичай проводять 25–30 квітня, у південно-східному — з 30 квітня до 5 травня, на решті території країни — після 10 травня. Поширеним є конвеєрний висів кукурудзи цукрової з інтервалами в тиждень у період з 20 квітня по 20 травня. Сіють пневматичними сівалками точного висіву з шириною міжрядь 65–75 см і кроком 20–30 см насінням районованиху Польщі сортів і гібридів. Під час сівби вносять стартові дози добрив. Густоту рослин формують на рівні 50–70 тис./га. Догляд за посівами полягає у проведенні боронування легкими боронами до фази 2–3 листків, міжрядних культивацій, внесенні гербіцидів та інсектицидів, дозволених до застосування на посівах кукурудзи цукрової у Польщі. Збирання врожаю проводять у три етапи по мірі досягнення качанами технічної стиглості: у перший прийом збирають 65%, у другий — 23, у третій — 12% качанів. Урожайність качанів у обгортках — 12–18 т/га.

Краснодарська технологія

Краснодарська технологія (Росія) передбачає комбіновану систему основного обробітку ґрунту. Перед полицевою оранкою на глибину 25–27 см вносять мінеральні добри вадозою N30P60K60. Рано навесні проводять культивацію на глибину 12–14 см, а під передпосівну культивацію на 6–8 см вносять гербіцид Харнес нормою 2,5 л/га. Сівбу районованими сортами і гібридами починають, коли ґрунтна глибині 6–8 см прогріється до 10…12°С. Сіють з розрахунку на густоту рослин 50 тис./га, одночасно вносячи аміачну селітру (N15–30). Догляд за посівами полягає у проведенні міжрядного обробітку ґрунту, мульчуванні, підживлюванні азотними добривами. Збирання качанів проводять у фазу молочної стиглості зерна.

Ростовська технологія

Ростовська технологія (Росія) передбачає, що кращими попередниками для кукурудзи цукрової є зернобобові, рання капуста, томати, огірки, кабачки. Можливе вирощування культури у беззмінних посівах. Обробіток ґрунту полягає у проведенні зяблевої оранки на глибину 25–35 см, ранньовесняному боронуванні, глибокій весняній культивації. Перед сівбою проводять культивацію на глибину загортання насіння. У разі високої потенційної забур’яненості поля під передпосівну культивацію вносять гербіцид Стомп нормою 3–6 л/га. Можливий варіант з підготовкою ґрунту у весняний період — тоді глибина його обробітку зменшується до 15–18 см. Система удобрення — органо-мінеральна. На слабо окультурених ґрунтах рекомендовано вносити 40–50 т/га гною та мінеральні добрива нормою N120P200K120. Фосфор у дозі Р20 вносять під першу весняну культивацію. Максимальна доза мінеральних добрив під передпосівну культивацію становить N200P150K150. Сівбу починають, коли ґрунт на глибині 10 см прогріється до 10°С. Насіння перед сівбою обробляють полімікродобривами та фосфобактерином, протруюють препаратом Вітавакс 200 ФФ. Для отримання конвеєра свіжої продукції висівають з 10–15-денними інтервалами з І–ІІ декади квітня до ІІІ декади червня. Посів виконують сівалками точного висіву за схемами 70 × 25, 60 × 30, 70 × 70 см, загортаючи насіння на глибину від 4 до 7 см. Густота рослин на час збирання— 40,8–57,1 тис./га. Для отримання товарної продукції на 15–20 днів раніше кукурудзу цукрову вирощують розсадним способом.Висадку 20-денної розсади проводять вручну, коли ґрунт на глибині 8–12 см прогріється до 14…16°С. Вирощується кукурудза цукрова на краплинному зрошенні. Вологість ґрунту підтримують на рівні 80–90% НВ. Сумарне водоспоживання культури становить 2200–2850 м3/га. Догляд за посівами полягає у розпушуванні міжрядь, підживленні, захисті посівів від шкідників і хвороб шляхом застосування дозволених у РФ пестицидів. Збирання товарних качанів розпочинають у фазі технічної (молочно-воскової) стиглості зерна.

ЛЕНДМАРК F1 Дивитись більше характеристик

РАКЕЛЬ F1 Дивитись більше характеристик

В. Книш, к. с.-г. н., Південна державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту водних проблем та меліорації НААН, Е. Бєліков, к. с.-г. н., Синельниківська дослідна станція Інституту сільського господарства Степової зони НААН

Овощевництво № 1 (153) Січень 2018