Морква: основні тонкощі вирощування

 

 

Ціни на моркву останніми роками не радують. Тож зрозумілим є бажання виробника, щоб кожна вкладена в поле гривня конвертувалася в якісний коренеплід, на якому можна заробити якомога більше. На найактуальніші запитання, як досягти такого результату, відповів консультант ТОВ «Владам-Юг», агроном із досвідом вирощування моркви Віктор Руденко.

 

Є кілька способів вирощування моркви: на полі з нульовим рівнем, на гребнях і грядах. У чому їхня відмінність? Який спосіб більше підходить для гібридів нантського типу і типу шантане?

–– Професіоналів, які б вирощували моркву на полі з нульовим рівнем, тобто без створення гребенів і гряд, здається, вже й немає. Якщо зробити меншу відстань між рядками й не виводити в поле техніку для створення гребенів чи гряд, ніби можна очікувати на зниження собівартості продукції. Однак практичний досвід це не підтверджує. Мені відомі випадки, коли на нульовому рівні отримували добрі коренеплоди, навіть видовженого нантського типу, але це були невеликі присадибні ділянки із легким ґрунтом, добре заправленим органікою.

Що саме вибрати товаровиробнику: гряди чи гребені? Вибір має залежати від наявності спеціалізованої техніки, а також від структури ґрунту. На важких частіше обирають гребені, на більш легких –– гряди. Від виду моркви це не залежить. 

Як правило, гряди роблять, коли є технічні обмеження або обмеження за часом. Приміром, відсіялися в господарстві по цибулі й заряджають сівалку морквяним насінням, без жодних перелаштувань. Виходить, що сіють моркву за цибулевою схемою: на широкій гряді –– по 4 спарені рядки (стрічки), тобто разом 8 рядків. Відстань між рядками в стрічці (тобто між 1 і 2, 3 і 4, 5 і 6, 7 і 8) становить 5–7 см, між спареними стрічками –– 25 см. Для моркви цю схему висіву не можна вважати ідеальною. Для коренеплодів нантського типу вона підходить сяк-так, а для шантане –– ще менше. Рослини в середніх стрічках порівняно з крайніми будуть пригнічені, бо вони конкурують поміж собою за живлення та світло. Зазвичай вони не встигають достигнути, тому дають певний процент низькотоварної продукції. Як вихід із ситуації для середніх рядків дехто сівалку програмує на меншу кількість насіння (зменшують норму висіву на 15–20%), щоб збільшити площу живлення, додати провітрюваності та сонячної інсоляції. Останнім часом також стали застосовувати 3 спарені рядки, тобто 6 рядків на гряді. Ми під комбайнове збирання формували навіть гряду з 2 спареними рядками.

Гребені для моркви формують за зразком картопляних. Ширина поверхні гребеня становить 10–20 см, на ній роблять по 2 рядки. Стандартний інтервал між гребнями –– 75 см.

Відстань між рослинами за будь-якого способу підготовки ґрунту для гібридів сортотипу шантане має бути не меншою за 4 см, а для гібридів нантського типу –– 2,5 см.

Формувати гряди чи гребені можна як навесні, так і восени, хоча осінні операції мають перевагу, бо завдяки їм можна раніше вийти на посів. Ґрунт розпушують на глибину понад 30 см і тут же ущільнюють (якщо це робиться навесні), аби краще зберігалася волога, був тіснішим контакт із насінням і всі насінини лягли на однакову глибину. За розпушування на меншу глибину коренеплід, особливо Нантського типу, впиратиметься в «підошву» й вона викривлятиме його форму, стимулюватиме утворення бічних коренів.

 

Як ліпше укладати стрічку крапельного зрошення залежно від схеми посіву?

–– Якщо в гряді 4 спарені рядки, то крапельну стрічку прокладають між 2 і 3 та 6 і 7. Якщо 3 спарені –– теж дві крапельні стрічки. Якщо 2 спарені, то на важких ґрунтах достатньо буде й однієї, на піщаних все одно треба дві. На гребені з двома рядками стандартно прокладають одну стрічку або трубку.

 

Чи маєте Ви практику застосування навесні агроволокна?

–– Так. Брали для цього найтонший матеріал щільністю 17 г/м2, бо ростки дуже тендітні. Вкладали агроволокно прямо на землю, без встановлення дуг. Тримали його на полі місяць від сходів, із 15 березня до 15 квітня. Але це на Півдні. У північніших регіонах є сенс застосовувати агроволокно пізніше, наприклад, з 1 квітня. Але більше місяця тримати його на полі не варто. Прибирати агроволокно краще під ніч, щоб рослини не лишилися без накриття вдень, під прямими променями сонця. Через два-чотири дні, коли ростки адаптуються, звикнуть до навколишнього середовища й випрямляться, можна проводити обробку гербіцидами від бур’янів. Іноді агроволокно кладуть на дуги, але на великих площах це додаткові витрати. Якщо вже ставити дуги, то я би брав агроволокно щільністю 30 г/м2 або плівку. У цілому, застосування агроволокна прискорює розвиток рослин на 10–15 днів.

 

Як захистити посадки від морквяної мухи?

Ураження мухою загрожує лише моркві, яку висівають у ранні терміни, коли цвіте вишня й кульбаба. На Півдні цей період починається приблизно 10-го квітня. Не потрібна обробка посівів, які знаходяться під агроволокном. Муха прилітає на біле агроволокно, сідає зверху, але відкласти яйця в ґрунт не може. Не загрожує муха моркві, посіяній у травні-червні: її літ у цей час іде на спад, оскільки відцвітають рослини, що є її кормовою базою.

Профілактичні засоби проти шкідників обов’язкові. Інсектициди вносять через крапельний полив. І не лише проти мухи, а й дротяників, які починають свою активність одразу, щойно прогріється ґрунт. Дротяники можуть пошкодити навіть стрічку крапельного поливу. За технологією порядок такий: посіяли моркву, змонтували крапельний полив, увімкнули поливальну систему, полили, щоб насіння добре зволожилося, і в кінці поливу додали до води інсектицид, який захистить саму стрічку від дротяників, на вологу землю нанесли гербіцид і накрили агроволокном.

Проти мухи доволі ефективними є крайові обробки, коли техніка рухається по периметру поля, створюючи фумігаційний ефект фосфорорганічними інсектицидами типу Актелік. Насичений запах відлякує муху. Проводять цей захід на Півдні у першій половині квітня, п’ять разів поспіль із інтервалом у два дні. Для більшого ефекту мають бути оброблені лісосмуги, які оточують поле.

Крайові обробки також можна проводити за допомогою піретроїдів контактної дії на зразок препаратів Карате Зеон, Фастак, Децис. Буває, що їх чергують із обробкою всього поля тими самими засобами раз на 3–4 дні. Коли температури стають вище 25 °С, ефективність піретроїдної групи знижується.

 

Що робити фермеру, коли раптом поле вкрилося білими квітами –– сталося стрілкування? Як уникати такої проблеми? 

–– Передусім овочівникові треба з’ясувати, чи не посіяв він сорт або гібрид, генетично схильний до стрілкування. Далі проаналізувати, чи не перенесла морква стрес, наприклад, через різкі перепади температури. Таке часто відбувається з підзимовими посівами, коли температура істотно коливається в холодну пору року, або з посівами раннього терміну, які потрапили під приморозки. Рослина отримує сигнал небезпеки й вкладає всі сили в продовження роду.

Стрілкування починається після появи в рослини 6–7-го справжнього листка, і з цим уже нічого не вдієш. Зазвичай квітконоси формуються у 1% посівів, хоча здається, що все поле вкрите білими парасольками. На врожайність це істотно не впливає, але здеревілі стебла за комбайнового збирання можуть пошкодити обжимні валки. Бувають і винятки. Пам’ятаю випадок, коли в однієї з компаній застрілкувалося до 90% підзимової моркви. Тоді господарям довелося пересівати все поле.

 

Морква дуже любить вологу. Яким має бути графік поливу?

–– Є господарства, особливо на Заході України, які продовжують успішно вирощувати моркву на богарі, встигаючи використати весняну вологу для проростання й розвитку сходів, далі коріння шукає воду самостійно. Але для промислового вирощування це завжди ризик, тому влаштовують або дощування, або крапельне зрошення. Останнє має перевагу, бо зручно поєднується з фертигацією. На Півдні за сезон на кожному гектарі моркви фермери можуть витрачати від 3000 до 4000 кубів води.

Відомо, що насіння моркви містить багато ефірної олії, яка перешкоджає проростанню. Насінина повинна увібрати в себе стільки води, щоб тиск ізсередини зруйнував оболонку й дав зародку можливість розвиватися. Тому перші поливи, особливо для травнево-червневих посівів, мають бути рясними: 200–300 м3/га, щоб вода аж виходила за межі гряди чи гребеня, щоб усі насінини наситилися нею досхочу. І поки не з’являться стовідсоткові сходи, верхній шар має бути постійно зволоженим, але неперезволоженим. На піщаному ґрунті для цього, можливо, знадобиться щоденний полив, на важкому –– полив раз на тиждень. Різні й дози: на одному полі достатньо 100 кубів на гектар, на іншому потрібно буде 300. Все визначається на місці в конкретний період часу. За поливу утворюється ґрунтова кірка, яка дуже шкодить проросткам. Нівелювати її доцільніше за все черговим зволоженням.

Далі теж загальний графік поливу розписати неможливо, бо утримання вологи залежить від структури ґрунту, пори року, опадів, інтенсивності сонця, температури, вітру. Під час поливу повітря витісняється водою. Частина засвоюється рослиною, частина вологи випаровується, завдяки чому до ґрунтових пор знову заходить повітря. Цей водно-повітряний обмін створює середовище для рослин і мікроорганізмів у прикореневій зоні. За посухи рослинам стає недоступною вода, за перезволоження –– повітря. Висновок: шар ґрунту, в якому розташоване коріння, має бути помірно вологим.

Проте наше завдання більше, ніж підтримка життя рослини: нам треба виростити товарний коренеплід. Щоб цього досягти, у фазі 3–4 листків інтервали між поливами збільшують. Тоді коріння в пошуках вологи розростається вглиб і видовжується. Якщо, наприклад, раніше поливали раз на три дні, то тепер –– раз на шість, або інтервал був  п’ять днів –– тепер тримають 10. Тобто поливи мають бути рясними, але рідшими. Головне –– не доводити до глибокого пересихання верхнього шару ґрунту. Коли сформується 6–8 справжніх листочків і коренеплід увійде у фазу олівця, можна повертатися до звичайного режиму поливу. Мірою розвитку коренеплоду навколо нього ніби «розривається» земля. Щойно цей бурхливий процес припиниться, переходять до помірних і нечастих поливів, підтримуючи вологість ґрунту. Не всі знають, але на зберігання морква теж має йти насиченою вологою, інакше у сховищі вона швидко втратить свій тургор.

 

Як морква реагує на посуху й перезволоження?

За своєю природою це посухостійка рослина. За рахунок потужної кореневої системи з глибоким проникненням вона доволі стійко переносить тимчасову відсутність вологи. Для неї гірше, коли її заливають. Рослини стають пригніченими, проявляється фузаріоз.

Збудник цього грибного захворювання завжди присутній у ґрунті, а під час перезволоження активізується. Ідеальне для нього середовище –– прохолодна, переущільнена, без доступу повітря земля. Якщо в господаря з’явився сумнів щодо доречності поливу, то краще почекати день-два. Водночас треба усвідомлювати, що чергування надмірної посухи та надлишкового зволоження загрожує коренеплодам розтріскуванням. А як у той чи інший момент зробити правильніше, ніхто не скаже. Треба спостерігати, аналізувати. В агрономії все приходить із досвідом.

 

Чи потрібні моркві стимулятори росту?

–– Вважаю, що необов’язково. Для неї достатньо родючої землі й збалансованого живлення. Чого і скільки дати рослині, визначають після аналізу ґрунту. Добре використовувати органіку, але вона має бути перепрілою, в ідеалі –– віком не менше 4–5 років. До речі, внесення свіжої органіки, коли ще не припинилися процеси бродіння з виділенням великої кількості азоту, є однією з причин розгалуження кореня, яку ще називають бородатістю або вілкуватістю.

 

Які ще причини, окрім внесення свіжого гною, призводять до вілкуватості?

–– Таке трапляється через ущільнення ґрунту або коли коренеплід впирається у твердий предмет (здеревілі рослинні рештки, каміння). Це ще раз нагадує, що ґрунт до посіву має бути ретельно підготовленим. Поява бічних коренів можлива через перезволоження, пошкодження ґрунтовими шкідниками, нематодами. Ще однією причиною вілкування можуть бути зріджені посіви. Морква, хоч і рослина, але не дурна. Якщо є площа живлення, то навіщо їй заглиблюватися? Вона утворює бічні корені й живиться.

Збити моркву з програми перетворення на гарний товарний коренеплід може невчасне внесення гербіцидів: після дощу, інтенсивної роси, у спеку. Шкодить товарності невчасне і надмірне внесення фосфору, який блокуватиме засвоєння інших речовин, включаючи азот.

 

Наскільки шкодочинна для моркви нематода?

–– Вона здатна завдати чималих збитків. Появу цього шкідника на полі зазвичай викликає неправильна сівозміна. За всіма агрономічними правилами повертати моркву на ту саму ділянку треба через 6–8 років. До сівозміни треба включати багаторічні трави, передусім фацелію. Приватники можуть висівати її та чорнобривці у міжряддях. Фітогормони, які виділяють ці рослини, відлякують шкідника.

Нематода поселяється в коренеплоді, коли він тоненький, як волосинка. Зараження відбувається на полі осередками. Якщо осередки поодинокі, то розумна сівозміна припинить розповсюдження шкідника. Якщо він захопив великі площі, то під час крапельного зрошення є сенс застосувати біопрепарати на основі грибів, такі, як Метаризин. Звичайні інсектициди на нематоди не діють. Допоможе також оранка і повернення до сівозміни.

 

Моркву цінують за солодкість і насичений помаранчевий колір. Чи можна впливати на ці характеристики?

–– Кількість цукрів і каротину в коренеплодах передусім залежить від генетичних особливостей гібрида. А проявитися їм дає збалансоване живлення. Фермеру ліпше орієнтуватися на бадилля. Насичений зелений колір листя свідчитиме, що рослина отримала достатньо азоту, магнію й решти елементів.

 

Чи залежить розмір плодів від розміру насінин?

–– Насіннєві компанії розділяють насіння на чотири фракції: дрібне –– 1,4–1,6 мм в діаметрі, середнє –– 1,6–1,8 мм, велике –– 1,8–2 мм і дуже велике –– понад 2 мм. Що більшим є діаметр насіння, тим воно дорожче. Але немає підтвердження, що фракція впливає на урожай. Вважається, що дрібні насінини мають гіршу енергію проростання. Але для моркви більш важлива не фракція насіння, а глибина його висіву. Норма для насіння будь-якої фракції –– загортання під час висіву на глибину до 2 см. Якщо загорнути насіння глибше, можливі проблеми. При цьому ґрунт для моркви має бути добре розпушеним. Наші українські фермери зазвичай купують середню фракцію: вона дешевша, налаштувати на нього сівалку зручніше. У великих насінин поверхня більш шорстка, вони чіпляються одна за одну, через що може порушитися рівномірність посівів.