Перець з’явився у Європі у ХV ст., після відкриття Америки Колумбом. Перші згадування про культуру перцю в Росії відносяться до кінця ХVІ сторіччя, проте значного поширення він набув там лише через 200 років. У промисловій культурі його почали вирощувати в 40-х рр. ХІХ ст. поблизу Астрахані та Одеси, куди його завезли болгари. Звідси й народна назва перцю — болгарський.

Сьогодні перець у відкритому ґрунті вирощують у країнах, де кліматичні умови відповідають його біологічним особливостям. Географічний ареал його поширення в світі розташований між 55° південної та 52° північної широти, а найбільшими виробниками є Італія, Іспанія, Угорщина, США, Болгарія, Румунія, Греція та ін. У закритому ґрунті цю культуру вирощують і у країнах з більш суворим кліматом.

Перець належить до родини Пасльонові (Solanaceae) роду Capsicum, що об’єднує 4 культивовані нині види: стручковий однорічний, або мексиканський (C. annuum L.), кущовий багаторічний, або колумбійський (С. frutescens L., або conicum Meyer), волохатий (C. pubescens R. et P.) та сережкоподібний (C. pendulum). Найбільше значення і поширення має перець стручковий однорічний, що об’єднує все різноманіття культивованих овочевих (солодких) і гострих (пряних) сортів і гібридів. Види перцю кущового багаторічного, волохатого й сережкоподібного нерідко зустрічаються у дикому стані та культивуються у країнах Південної Америки. Серед овочів, що входять до раціону людини, перець солодкий посідає одне з провідних місць і вважається визнаним вітамінним чемпіоном. Для прикладу, добова норма вітаміну С для людини складає від 50 до 100 мг, вітаміну Р (рутину) — від 15 до 150 мг, і для задоволення цієї потреби достатньо спожити лише 50 г стиглих плодів перцю за день. Сорти перцю діляться на солодкі та гіркі, що обумовлюється наявністю або відсутністю в плаценті плоду алкалоїду під назвою капсаіцин. Стиглим плодам різних сортів характерне різне забарвлення, яке визначається каротиноїдами. У плодах перцю оранжевого та червоного кольору їх, відповідно, у 10 та 35 разів більше, ніж у зелених. Ця група пігментів має потужні антиоксидантні властивості.

Бiологiчнi особливостi та умови вирощування

Коренева система перцю солодкого за природою стриж- нева, але за розсадної культури в результаті пікіровки та пересадки розвивається як мичкувата у шарі ґрунту 0–40 см. Стебло розгалужене, дерев’янисте біля основи, висотою від 25 до 200 см. Плід — багатонасінна ягода, яку частіше називають стручком. До речі, латинська назва перцю Capsicum походить від слова сapsа (коробка, сумка) і асоціюється саме з формою плоду. Втім, плоди різних сортів та гібридів мають різну форму, розмір, забарвлення й масу. А насіння перцю зберігає високу схожість протягом 3 років. Перець є універсальною культурою, яку з успіхом вирощують як у відкритому, так і у закритому ґрунті. Він теплолюбний: насіння проростає за температури не нижче 14…15°С, а оптимальна температура для росту і розвитку рослин — 24…25°С. За температури вище 32°С і нижче 13°С квітки й зав’язі починають відмирати, а за 0°С рослини гинуть. Полюбляє ця культура й світло: від часу появи листків до періоду зав’язування плодів освітлення має тривати не менше 10–12 годин на добу, а за тривалості дня менше 8 годин плоди не зав’язуються. Оптимальне освітлення рослин — 20–30 тис. лк, мінімальне — 10 тис. лк. Волога також для перцю дуже важлива — через слаборозвинену кореневу систему він погано росте без зрошення, причому потребує значно більшої кількості поливів, ніж томати. За нестачі вологи рослини не розвиваються, залишаються карликовими і формують дрібні плоди часом виродливої форми. Оптимальна вологість повітря для перцю — 70–80%.

Ґрунти. Найбільш придатними для перцю є ґрунти зв’язанопіщаного та супіщаного гранулометричного складу, що добре прогріваються, аеровані та водопроникні, з близькою до нейтральної рН ґрунтового розчину (6,5–7,0). Ґрунти глинистого гранулометричного складу для цієї культури малопридатні.

Попередники. В овочевій сівозміні перець краще вирощувати після обороту пласта багаторічних трав, бобових, гарбузових, ранньої капусти, цибулі та деяких інших овочевих культур, крім представників родини Пасльонові. Небажаним є сусідство перцю з огірком, оскільки останній може бути носієм огіркової мозаїки. За беззмінного вирощування перцю навіть із внесенням високих доз органічних і мінеральних добрив урожайність уже в перші три роки зменшується на 20–25%, викликає ураження рослин хворобами та шкідниками.

Основний обробіток ґрунту під перець спрямований на створення оптимальних умов для його вирощування і розпочинається відразу після збирання врожаю попередника з дискування на глибину 8–10 см дисковими боронами у двох напрямках. Зяблеву оранку проводять після внесення добрив. Глибина оранки має бути не менше 25 см, на чорноземах звичайних та південних — до 30 см. Зяб восени культивують на глибину 10–12 см. Навесні, за настання стиглості ґрунту, проводять боронування у двох напрямках, а за наступні від 25 до 35 діб, що мають пройти до висаджування розсади — 2–3 культивації на глибину 10–12 см.

Висаджування розсади. В Україні перець вирощують переважно розсадним способом, проте на Півдні можливий і безрозсадний. Оптимальний вік розсади на час висаджування у ґрунт — від 55 до 65 діб. Вона має бути міцною, висотою 16–17 см, не видовженою, мати 6–8 листків і сформовані бутони. Висаджують розсаду, коли температура ґрунту не менша 15°С, у овочевих господарствах — зазвичай після розсади томата. Способи висаджування є різні — від рядкового (60 × 25– 30, 70 × 15, 70 × 30 см із двома рослинами у гнізді) до стрічкового дворядкового (50 + 90) × 15–18 см) або трирядкового (40 + 40 + 60) × 25 см). Оптимальна густота рослин — від 80 до 120 тис. шт./га залежно від умов вирощування. На відміну від томата, рослини перцю негативно реагують на глибоке висаджування, тому у разі загортання коренів шар ґрунту не має бути вищий від сім’ядольних листочків.

Внесення добрив. Перець дуже добре реагує на застосування добрив, особливо органо-мінеральних. З органіки найкраще вносити перегній, розкидаючи його перед зяблевою оранкою. Оптимальна його доза у Лісостепу — 30– 40 т/га, у Степу — 20–25 т/га. Рекомендована доза міне- ральних добрив для зони Лісостепу — N60Р60К60, Степу —N90Р60К45. Для забезпечення рівномірного надходження поживних речовин до рослин їх рекомендується застосовувати почастково: з осені вносити половину дози фосфорних і калійних добрив, навесні під культивацію — половину азотних. Другу половину повного мінерального добрива вносять у вигляді підживлень протягом вегетації перцю. Перше підживлення варто виконати через 8–12 діб після висаджування розсади, друге — у фазі плодоутворення, третє — у період масового плодоношення.

Догляд за рослинами у період вегетації. У міжряддях висадженого перцю проводять регулярні розпушування ґрунту, яке виконують через 2–3 дні після поливів способом дощування. За краплинного зрошення міжрядні обробітки до поливів не прив’язуються і їх виконують за потреби (після дощу, з появою бур’янів). До фази плодоутворення глибина розпушування ґрунту становить 10–12 см, а потім зменшується до 6–8 см. У рядках за вегетацію достатньо провести 1–2 просапки.

Збирання врожаю. Залежно від сорту (гібрида), призначення плодів та умов вирощування, збирання врожаю проводиться через 20–45 діб після цвітіння. Збирають перець через кожні 5–6 днів, адже своєчасне зняття плодів сприяє подовженню періоду плодоношення та підвищенню врожайності. Щоб запобігти втрати товарного вигляду, зібрані плоди не повинні тривалий час перебувати під сонцем і обвітрюватись.

Ефективнiсть мульчування

Південна державна сільськогосподарська дослідна станція ІВПіМ НААН проводила дослідження ефективності вирощування перцю солодкого за краплинного зрошення з використанням мульчувальних матеріалів в умовах Півдня України. Визначали вплив мульчуювальних матеріалів, режимів зрошення та регуляторів росту на ріст, розвиток, продуктивність рослин і якісні показники плодів перцю солодкого шляхом постановки польового багатофакторного досліду.

Встановлено, що застосування досліджуваних регуляторів росту Вимпел і Сизам-Нано згідно з регламентами виробника дало змогу отримати стиглі плоди на 4–6 діб раніше, ніж у контролі. За сумісного застосування Вимпелу та мульчування ґрунту чорною плівкою плоди достигали у середньому на 8 діб раніше, а за мульчування ґрунту агроволокном або білою прозорою плівкою — на 6 діб раніше, ніж у контролі. На ріст, розвиток і продуктивність рослин впливали про- цеси, пов’язані з водоспоживанням. Складовими сумарного водоспоживання є запаси продуктивної вологи у ґрунті, опади та вегетаційні поливи. Кількість і норма поливів та їх співвідношення протягом вегетаційного періоду змінювались залежно від режиму зрошення, виду мульчувального матеріалу, погодних умов і фази розвитку рослин. Так, за вирощування перцю з контрольним режимом зрошення (85– 75% НВ) та без мульчування ґрунту було проведено 44 поливи зі зрошувальною нормою 2080 м3/га, а з режимом зрошення 80–80% НВ — 47 поливів нормою 2220 м3/га. Норма зрошення та кількість поливів суттєво зменшувались за мульчування ґрунту і залежали від використаного для цієї мети матеріалу. Так, за контрольного режиму зрошення і мульчування ґрунту агроволокном було проведено 34 поливи нормою 1510 м3/га. Тобто мульчування агроволокном дало можливість провести на 10 поливів менше, ніж у контролі, і витратити на 510 м3/га, або на 28% менше води. За використання для мульчування білої прозорої поліетиленової плівки у варіанті з режимом зрошення 85– 75% НВ було проведено на 16 поливів менше і використано на 790 м3/га, або на 38% менше води, ніж без мульчування. Найменшу кількість поливів (26) за контрольного режиму зрошення і найменшу поливну норму (1180 м3/га) мали за мульчування ґрунту чорною непрозорою поліетиленовою плівкою. Загалом у цьому варіанті води знадобилося на 900 м3/га, або 43% менше, ніж без мульчування. За режиму зрошення 80–80% НВ кількість поливів та зрошувальна норма в аналогічних варіантах були дещо вищими, ніж за контрольного режиму.

Крім водозберігаючої функції, застосування мульчування сприяло підвищенню врожайності перцю порівняно з контролем. Так, мульчування агроволокном дало змогу отримати 59,8 т/га плодів, що на 2,8 т/га більше, ніж у контролі. За мульчування білою прозорою поліетиленовою плівкою отримано 59,6 т/га плодів — на 2,6 т/га біль- ше. А найефективнішим було мульчування чорною непрозорою поліетиленовою плівкою — урожайність на цих ділянках становила 62,2 т/га і була на 5,2 т/га вищою, ніж у контролі.

Загалом найвищий урожай плодів перцю солодкого отримано у варіанті з мульчуванням ґрунту чорною поліетиленовою плівкою, застосуванням регулятора росту рослин Вимпел та за підтримання режиму зрошення 80–80% НВ — 68 т/га, тоді як у контролі — 57 т/га.

Застосування регуляторів росту також було досить ефективним – за невисоких витрат було відмічено суттєву прибавку врожайності, причому ефективність препаратів була вища у варіантах із мульчуванням ґрунту. Так, застосування Вимпелу без мульчування дало підвищення врожаю на 0,8 т/га (з 57 до 57,8 т/га), а за мульчування чорною непрозорою плівкою — на 4,2 т/г (з 62,2 до 66,6 т/га).

Перед висаджуванням розсади запаси продуктивної во- логи у метровому шарі ґрунту дослідної ділянки становили в середньому 122 мм, а кількість опадів за вегетаційний період склала 135 мм. Зважаючи на те, що кількість опадів та кількість вологи, що випарувалася з поверхні ґрунту за вегетацію перцю, у досліді були однаковими, сумарне споживання вологи рослинами залежало лише від досліджуваних факторів. Найвище сумарне споживання води було за режиму зрошення 80–80% НВ та без мульчування ґрунту — 3970 м3/га, дещо менше — за контрольного режиму — 3800 м3/га. У цих же варіантах досліду був і найвищий коефіцієнт водоспо- живання — 66,7 та 68,1 м3/т відповідно.

Мульчування ґрунту суттєво зменшувало сумарне споживання води та коефіцієнт водоспоживання за обох режимів зрошення. Найменшим сумарне споживання вологи було за мульчування ґрунту чорною непрозорою плівкою та контрольного режиму зрошення — 2870 м3/га, тоді як найменший коефіцієнт водоспоживання був у цьому ж варіанті мульчування, але за режиму зрошення 80–80% НВ — 42,8 м3/т.

Найбільшу кількість цукрів у плодах перцю солодкого було відмічено у варіанті з мульчуванням ґрунту чорною поліетиленовою плівкою, застосуванням регулятора росту рослин Вимпел та за підтримання режиму зрошення 85– 75% НВ — 6,40%, тоді як у контролі — 6,09%.

Економічно найбільш вигідним вирощування перцю було за використання для мульчування чорної непрозорої поліетиленової плівки, застосування регулятора росту Вимпел та підтримання режиму зрошення 80–80% НВ.

Висновки

Тож дослідження показали, що сумісне застосування Вимпелу та мульчування ґрунту чорною плівкою прискорює достигання плодів перцю на 8 діб, агроволокном або білою прозорою плівкою — на 6 діб. Найвищий урожай отримано за мульчування ґрунту чорною плівкою, застосування регулятора росту Вимпел та підтримання режиму зрошення 80–80% НВ — 68 т/га, тоді як у контролі — 57 т/га. До того ж мульчування ґрунту чорною непрозорою плівкою дає можливість провести протягом вегетації перцю на 18 поливів менше та скоротити зрошувальну норму на 900 м3/га, або на 43% порівняно з варіантом без мульчування. За цього ж варіанта мульчування зафіксовано найменше сумарне споживання вологи за контрольного режиму зрошення — 2870 м3/га і найменший коефіцієнт водоспоживання за режиму зрошення 80–80% НВ — 42,8 м3/т.

МАРЕК F1

СОЛАНОР F1

ОІДА F1

В. Книш, к. с.-г. н., Південна державна сільськогосподарська дослідна станція ІВПіМ НААН

"За матеріалами ж-ла "Овочівництво" №12 / 2017"